Розмір ікони на пам’ятнику визначає не бажання «щоб було видно», а три речі: висота стели, наявність портрета і відстань, з якої на пам’ятник дивитимуться. У цеху ми розкладаємо стелу як сторінку: у неї є верх, центр, поле для тексту, і в кожного елемента своє місце. Тут ті правила, за якими ми це робимо, щоб ви могли перевірити ескіз самі.
Від чого відштовхуємось
Стандартна стела одинарного пам’ятника має близько метра заввишки. На ній мають уміститись портрет, ікона, ім’я з датами і, часто, епітафія. Якщо все робити «побільше», елементи починають тіснитись, і стела виглядає перевантаженою. Тому спершу визначаємо головне: на більшості пам’ятників це портрет, і саме він отримує найбільше місця. Про підбір висоти й ширини самої стели є окрема стаття: розміри пам’ятника.
Розмір ікони на пам’ятнику: цифри, з яких починаємо
Для стели метрової висоти з портретом ікона зазвичай виходить 25–35 сантиметрів заввишки. Менша губиться з проходу, більша сперечається з портретом. Для стели без портрета, коли ікона стає головним образом, вона може бути і 40–50 сантиметрів, по центру, над написом.
На подвійній стелі, де два портрети, ікона найчастіше одна, по центру між ними, і тоді її розмір узгоджуємо з висотою портретів: приблизно на третину менша за них. На малих дитячих стелах ікону або ангела робимо ще меншими, але пропорції ті самі.
Це не догма, а точка старту. Далі дивимось на ескіз у масштабі і коригуємо.
З цеху одна деталь: перед гравіюванням ми друкуємо ікону на папері в розмірі один до одного і прикладаємо до стели поряд із паперовим портретом. На цьому етапі видно все, чого не видно на екрані: чи не тісно, чи не завеликий німб, чи не зливаються контури. Половину розмірів ми коригуємо саме тут, а не на ескізі.
Де ставити відносно портрета
Три робочі розкладки. Портрет ліворуч, ікона праворуч на тому ж рівні: класична симетрія, добре виглядає на широкій стелі. Портрет по центру, ікона над ним, менша: підходить для вузьких стел. Портрет по центру, ікона внизу праворуч від напису: рідше, але доречно, коли напис короткий.
Чого не робимо: не ставимо ікону нижче за портрет на одній вертикалі і не тиснемо її в кут. Образ має мати «повітря» навколо, хоча б п’ять сантиметрів чистого каменю з кожного боку. Як готуємо фото для портрета, щоб він теж читався, ми описали в статті портрет на камені.
Коли ікона йде на тумбу або окремим елементом
Якщо стела вузька або на ній уже два портрети, ікону переносимо на тумбу: гравіюємо на її лицьовій площині або ставимо окрему кам’яну ікону в невеликому кіоті. Другий варіант часто просять для родинних поховань: одна ікона на кілька могил, на спільному елементі. Приклади обох рішень є в розділі ікон на камені.
Окрема ікона дає ще одну свободу: її можна зробити кольоровою, з розписом, тоді як гравіювання на чорному габро завжди сіре на чорному.
Як перевірити ескіз
Попросіть ескіз у масштабі, з розмірами кожного елемента. Уявіть, що стоїте за два метри від стели: чи бачите лик на іконі, чи не зливається вона з портретом, чи не «падає» напис у низ. Якщо щось муляє, кажіть. Переставити елементи на ескізі можна за п’ять хвилин, на камені вже ніяк.
Прийти з фото і побажаннями можна в магазин на Рівненській, навпроти кладовища, або написати через форму на сторінці контактів, і ми надішлемо ескіз у месенджер.
Питання, які нам ставлять
Який розмір ікони на пам’ятнику вважається стандартним?
Для стели близько метра з портретом — 25–35 сантиметрів заввишки. Без портрета ікона може бути більшою, до 40–50 сантиметрів, по центру.
Де краще ставити ікону: над портретом чи поруч?
На широкій стелі поруч, на одному рівні. На вузькій над портретом, меншу. Обидва варіанти показуємо на ескізі в масштабі, і видно, який виглядає спокійніше.
Чи можна поставити ікону на тумбу, а не на стелу?
Так, і це частий вибір, коли стела вже зайнята двома портретами. Гравіюємо на лицьовій площині тумби або ставимо окрему кам’яну ікону в кіоті.

